Тайсон: Шукати виправдання - доля слабких

02-04-15 21:30:36

Розмір текстуНадрукуватиПереслати

Тайсон, як лихий посвист урагану, як гуркіт грому, як удар блискавки, увірвався в український чемпіонат. Не можна без знаків оклику і крапок описати безумство харківської торсиди, коли мова заходила про ледь придбаного новачка з таким нехитрим і знайомим ім'ям.

З перших днів у Харкові Тайсон привніс у гру «Металіста» традиційну для Бразилії легкість і магію. У нього був тільки один мінус. Зазвичай інтереси команди повинні превалювати над особистими інтересами. Тайсон був зліплений з іншого тіста. Він грав для себе або на себе, в своє задоволення і як йому заманеться. Він міг підвести команду, як це було в грі з «Сампдорією», отримавши червону картку за емоційний викид адреналіну. Але йому прощали, бо Тайсон поодинці міг перетворити будь-які несподіванки на табло на користь «Металіста», як у тій же грі з «Сампдорією», - адже він до того шикарним «пострілом» здалеку зрівняв рахунок! До речі, те був перший його гол в єврокубках за «Металіст», але далеко не останній.

Успіх вимагав продовження. До європейського футболу Тайсон пристосувався за рік. У дуеті з Клейтоном і під чуйним наглядом Хосе Соси в другій свій сезон на українській землі Тайсон помчав до завоювання єврокубка.

Як же приємно повертатися спогадами в чарівну атмосферу, що панувала в том «Металісті». Довелось політати з усіма командами в одному літаку, але ніде такого душевного командного клімату не зустрічав! Це був дійсно воістину згуртований латиноамериканський загін з невеликим вкрапленням українського, як би нагадує, що команда все-таки наша.

Можна довго сперечатися, чи зумів би вичавити максимум «Металіст», якби пройшов лісабонський «Спортинг». Але не можна заперечувати, що це був найсильніший «Металіст» за всю історію існування! І движком, або мотором, якщо хочете, тієї команди був саме Тайсон (Шав'єр виступав у ролі диригента), який відзначився п'ятьма голами в євросезоні («Сошо», АЗ, «Мальме» (2) і «Зальцбург»).

Третій єврокубковий візит, що завершився не менше прикрою поразкою від «Ньюкасла», теж подарував повну гаму нескінченних емоцій, для Тайсона включно. Один гол «Русенборгу» чого вартий! Але в тому-то й річ, що була присутня якась недомовленість. Знову лише здогадки і суперечки: сиди Тайсон до кінця сезону і зіграй проти «Ньюкасла» - дивись, на 1/16 фіналу не перервав би шлях «Металіста»!

Але Тайсон вже вийшов на нову орбіту і приміряв на себе Лігу чемпіонів. Нова глава в багатій на події кар'єрі футболіста почалася з дортмундської «Боруссії». І почалася вона вкрай боязко. Тайсона загнали в тактику, немов пташку в клітку («нашу пташку попрошу не ображати!»).

У «Шахтарі» Тайсона дуже довго вчили грати не тільки з м'ячем, але і з не меншою енергією без м'яча. Він вимушено втратив у блиску і фантазії, але в той же час став багаторазово більш вагомим і надійним. Придбав Тайсон від цього чи втратив? Як «фантазіста» - швидше, втратив. Але як футболіст європейської формації - виграв. Як з Вілліана Луческу зліпив готового гравця для «Челсі», так і Тайсона Містер перетворює на тактично грамотного гравця для якої-небудь провідної європейської команди.

Дуже навіть імовірно, що ми спостерігаємо останні місяці Тайсона в Україні. Він нині перебуває на загрозливо близькій відстані від переходу в європейський гранд, навряд чи ми ризикуємо помилитися з цим прогнозом. А тут ще «Баварія» розстаралася. Так що розмова з Тайсоном може здатися сумною. Особливо для харків'ян, для яких він зовсім вже перегорнута сторінка. Але сторінка славна, до якої хочеться знову і знову повертатися.

Не думаю, що УЄФА вбиває українські команди

- Мюнхенська трагедія не сталася б, не видали шотландський арбітр Вільям Коллум на третій хвилині Олександра Кучера?
- Безперечно, це була велика несправедливість. Не тягнуло це порушення на фол останньої надії. На третій хвилині втратити гравця і весь матч грати без одного футболіста проти такої команди, як «Баварія», дуже важко. Природно, тактичні задумки Містера Луческу розвіялися в прах. Якомога швидше потрібно забути цей чорний вечір.

- Чи не здається вам, що українські команди відверто вбивають в Європі?
- Я б так не сказав. Думаю, українські клуби мають достатню вагу в УЄФА хоча б тому, що вони сильні. «Динамо» і «Дніпро» продовжують виступи в Лізі Європи, вони у вісімці кращих.

- Але ви ж бачили матч «Генгам» - «Динамо». Здається, українські колективи не дуже хочуть бачити на вирішальних стадіях?
- Можливо, це пов'язано з політичною ситуацією в країні? В Україні у розпалі війна, може, таким чином УЄФА перестраховувався... Але, повторю, українські клуби показали свою силу і подолали труднощі на шляху.

- Після таких фіаско, як від «Баварії», що не накочує бажання кинути футбол до чортової матері?
- Ні в якому разі! У футболі таке трапляється. Життя триває.

- Ви вже відійшли від цієї поразки?
- Таке пережити непросто. Зрозуміло, що «Баварія» - одна з кращих команд світу, і вона кого завгодно може обіграти 7:0, неодноразово перемагала з великим рахунком у Бундеслізі в цьому сезоні, та й у Лізі чемпіонів сім м'ячів забивала не тільки нам. Загалом, ми повинні викинути з голови цей провал.

- Можна порівняти з поразкою Бразилії від Німеччини 1:7 на чемпіонаті світу?
- Ні. Це два різні випадки. Клубний футбол і футбол національних збірних не одне і те ж. До того ж в тому випадку одна команда пропустила в перші півгодини п'ять м'ячів і зупинилася.

- Ви сильно засмутилися, коли вас Луческу замінив на 5-й хвилині? Чи це було на краще?
- Ні краще, ні гірше. Природно, я був незадоволений такою ранньою заміною. Думаю, будь-який інший гравець теж чортихався б на моєму місці. Але я дуже поважаю Луческу і розумію, чим була викликана заміна.

- Чому саме з німцями українським клубам складніше грати («Байєр» - 0:4, дортмундська «Боруссія» - 0:3, «Баварія» - 0:7)?
- Тому що німецькі клуби правлять бал в європейському футболі. Та ж дортмундська «Боруссія», коли ми їй поступилися, грала у фіналі Ліги чемпіонів, і якраз проти «Баварії». Але, я вважаю, ми провели дуже непоганий матч проти «Баварії» у Львові. Нульовий результат залишав нам хороші шанси перед повторною грою. Хто знає, яким чином склалися б обставини, якби не погарячкувал арбітр з видаленням.

- Тепер вам нецікаво спостерігати за перебігом подій в ЛЧ?
- Я завжди дивлюся футбол з великим задоволенням.

- Побажав «Баварії» перемоги в ЛЧ?
- У «Баварії» хороші шанси на те, щоб грати у фіналі.

- За кого будете переживати? Може, за ПСЖ, де весь захист бразильський?
- Звичайно! Але, я вважаю, вони не дійдуть до фіналу. Серед восьми учасників, що залишилися на титул претендують троє: «Баварія», «Реал» і «Барселона».

Не буду щасливий від перемоги «Динамо» чи «Дніпра» в ЛЄ

- Ви бачите «Динамо» або «Дніпро» у фіналі Ліги Європи?
- У світлі домашнього матчу з «Евертоном» можу сказати, що у «Динамо» є шанси. Втім, кожна гра - це окремий випадок, окрема історія. Ніхто не знає, що буде через місяць і в якому стані опиняться команди, коли настане пора чвертьфіналів.

- Радітиме, якщо «Дніпро» або «Динамо» виграють цей трофей?
- Ох. Ну що мені відповісти, скажіть? Вони наші конкуренти. Не буду я щасливий, якщо хтось із них візьме Лігу Європи. Але побажаю їм удачі!

- На ваш погляд, у чому «Динамо» перевершує «Шахтар»?
- (Довга пауза.) Бути третьою командою в Україні. Мабуть, це самий важкий період «Шахтаря». Правильно кажуть, якщо команда посідає перше місце, значить, вона сильніша за другу і третю. Шукати виправдання - доля слабких. Всі знають, що «Шахтар» сильний, «Шахтар» заслуговує на повагу. Ну а те, що ми слабші ніх «Динамо», - явище тимчасове.

- Вас хвилює те, що відбувається з «Металістом»?
- Я співчуваю уболівальникам, а в мене самого душа болить за «Металіст». Дуже сподіваюся, що найгірше позаду.

- Містер Луческу стверджує, що схему чемпіонату в корені потрібно змінювати, навіть запропонував ввести плей-офф. Що ви думаєте?
- Я солідарний з Містером. Чому одні команди повинні грати всі ігри на виїзді, а «Динамо», наприклад, - майже всі матчі проводити вдома? Де спортивна складова? Вважаю, після закінчення чемпіонату керівники клубів повинні сісти за стіл переговорів і змінити схему чемпіонату. У кожному разі так тривати не може.

- Чи сильно впав рівень чемпіонату за останній рік?
- Упав! І досить сильно. Але це не з вини клубів, а через ситуацію в країні.

- Відтік легіонерів з України може піти на користь?
- А це від політики клубів залежить. Одні роблять ставку на легіонерів, інші - на вихованців, треті - на орендованих футболістів. Не можна заперечувати того, що іноземці грають важливу роль. У нас в команді тринадцять легіонерів. Цей напрямок обрав «Шахтар». Є й зворотний бік. Необхідно рахуватися з лімітом.

- З ким із партнерів по «Металісту» ви підтримуєте зв'язок?
- Хлопці повернулися до Аргентини і Бразилії. Тісного зв'язку тепер апріорі бути не може. В Україні залишився один Едмар. Ось з ним я постійно контактую.

- У «Металісті» кращим вашим другом був аргентинець Крістіан Вільягра. Не шкодуєте, що він не перейшов до «Дніпра»?
- Розумієте, тут справа не стільки не в бажанні Кіті, скільки в тому, що він надто сімейна людина. Він і так надовго затримався в «Металісті». П'ять років - це чималий термін. Він повернувся в Аргентину тільки з однієї причини: Кіті хотів перебувати поруч із сім'єю.

- А велика була ймовірність того, що Клейтон Шав'єр опиниться в «Шахтарі»?
- Розмови такі ходили. Але Шав'єр обрав «Палмейрас», і, думаю, він абсолютно щасливий.

Краще грати в сніг, ніж у зливу

- Тайсон, Клейтон Шав'єр, Соса, Вільягра, Крістальдо... Велика команда, без перебільшень! Чому нічого не виграли?
- Хм... Найприкріше було після «Спортинга». Ми впевнено йшли по турнірній сітці і зупинилися за пару кроків від фіналу.

- Що стало ключовим у поразці від «Спортинга»?
- Промах Шав'єра з «точки». Він завжди реалізовував пенальті, а тут промахнувся.

- Сама пам'ятна гра в єврокубках?
- Проти «Олімпіакоса» на виїзді. Кунг-фу від Вільягри - це щось. Фантастичний гол!

- Що гірше: грати в зливу, як було з ПСВ, або в сніг, як з «Русенборгом»?
- У зливу гірше.

- Коли ви з Вільягрою тільки прийшли в «Металіст», то були зайво емоційними. Вільягра виклопотав видалення в грі з ПСВ, ви - з «Сампдорією». Кров ще не охолола після Південної Америки?
- Так саме! У першій же грі відзначився Вільягра, у другій переді мною запалили червоне світло. Але знаєте що? Це були приголомшливі моменти. У мене кров холоне від спогадів. Подумаєш, ми отримували червоні картки - важливо, як «Металіст» грав! Це був яскравий, надихаючий футбол.

- Як Маркевич реагував на ваші видалення?
- Ем-м-м. Звичайно, він був злий. Що не гра, то видалення. (Сміється.) Я не знаю, що він би зі мною зробив, якщо б ми не виграли у «Сампдорії».

- Зараз ви набагато спокійніший, ніж тоді?
- Ну так мені 27! Став мудрішим. Усвідомив, що футбол - це не тільки я і мої витівки. Досвід приходить з роками.

- Скільки разів переглядали свій гол «Русенборгу»?
- О-у-у !!! Багато разів, дуже багато. Я б і зараз подивився.

- Від якого м'яча зловили більший кайф: соло проти «Сошо», перші секунди гри з «Зальцбургом» або гол «Манчестер Юнайтед»?
- «Сошо»!

- Я так розумію, ви з Шав'єром вели заочну суперечку щодо найкрасивішого м'яча в історії «Металіста»?
- Ні. (Посміхається.) Само собою так виходило.

- Найкрасивіший м'яч Шав'єра в «Металісті»?
- «Чорноморцю». З центру поля.

- Невже голи «ударом скорпіона» («Дніпру») або в падінні через себе («Сампдорії») менш красиві?
- Ви попросили назвати найкращий - я назвав!

З «Челсі» все було дуже серйозно

- Українські джерела стверджували, що «Металіст» купував Тайсона у «Інтернасьоналя» за 6 мільйонів доларів. Бразильські - за 13,4 «ляма». Хто ближче до правди?
- Я ніколи не лізу в ці питання.

- У січні 2013 року «Шахтар» офіційно заплатив «Металісту» за ваш трансфер 15 мільйонів євро. Голова обертом не йшла від того, скільки за вас відвалюють?
- Ні. Неважливо, скільки платять за футболіста - п'ятнадцять, двадцять чи двадцять п'ять мільйонів. Важливо те, скільки трофеїв з ним візьме команда. Сподіваюся, «Шахтар» отримав дивіденди, витративши гроші на покупку.

- Наскільки реальний був інтерес з боку «Челсі»?
- Дуже реальний. У мене дійсно була пропозиція від «Челсі», але не завжди переговори закінчуються контрактом. На жаль, президент «Металіста» не захотів продавати мене в «Челсі».

- Відразу ж були ігри проти «Боруссії» в Лізі чемпіонів. Було непросто перебудуватися на новий рівень?
- Так. По-перше, рівень Ліги Європи все-таки помітно відрізняється від рівня плей-офф Ліги чемпіонів. По-друге, стиль гри «Металіста» і «Шахтаря» - протилежні полюси. Після «Металіста» я випробував певні труднощі в «Шахтарі». Мені потрібно було вбудуватися в рамки Луческу. Маркевич мені давав набагато більше свободи. У «Металісті» мене не обтяжували ніякими тактичними схемами. У мене була повна свобода в плані імпровізації.

- Але зараз, здається, Луческу все-таки дозволяє вам певну імпровізацію?
- Це ілюзія. Якби я грав так, як в «Металісті», то забивав б стільки ж, скільки там. Сила «Металіста» була в контратаках. У «Шахтарі» інший футбол. Я виконую інші функції, не тільки атакуючі. У «Шахтарі» я не вільний художник, тому й результативність нижче.

- До якого терміну у вас контракт з «Шахтарем»?
- До 2018 року.

- Імовірність того, що підете раніше, велика?
- У мене ще дуже багато років контракту з «Шахтарем». Чи залишуся я до 2018 року, покаже тільки час.

Бернард ще юний

- Ви виявляли бажання грати за збірну України. Досі не проти цього?
- Справа в тому, що зі мною ніхто не контактував, у мене немає на руках українського паспорта. З іншого боку, мене в Україні дуже добре прийняли, полюбили, поважають.

- Природно, ви мрієте грати за збірну Бразилії. Після 0:7 від «Баварії» шансів стало менше, Дунга вже не буде так активно дивитися в бік України?
- Навряд чи одна гра може вплинути на погляди Дунги.

- Вам уже 27. Чи реально в такому віці потрапити в збірну Бразилії?
- У будь-якому віці до збірної Бразилії потрапити неймовірно важко. Конкуренція надзвичайно висока.

- Чи вважаєте ви, що заслуговуєте грати в збірній?
- Не мені це вирішувати. Моя справа - працювати і доводити своєю грою право бути запрошеним до збірної.

- Що ви з Тейшейрою відчували, коли Дунга покликав Луїса Адріано, Фреда і Дугласа Косту, а вас ні?
- Ви думаєте, що ми їм заздрили? Ні краплі! Ми були тільки щасливі за хлопців. Це великий успіх. Вони наші товариші, а не конкуренти.

- Яку оцінку виставите збірної Бразилії за ЧС-2014?
- Враховуючи розгром у півфіналі, більше вісімки за десятибальною шкалою поставити не можна.

- Кого не вистачало збірної Бразилії на ЧС-2014?
- Роналдіньо!

- Хто сильніший: Халк або Вілліан?
- Два абсолютно різних за стилем футболісти. Все залежить від тактики. Халк чудово складений атлетично. Його можна задіяти в іграх з фізично міцними командами. Вілліан більш здібний технічно футболіст. Але, будь я тренером, перевагу віддав би Халку.

- Як гадаєте, у Бернарда є шанси повернутися в збірну?
- Звичайно. Він славний малий. Ще пацанчик. (Сміється.) У нього все попереду.

- ЧС-2018 пройде в Росії. Яке у вас ставлення до цієї країни?
- Думаю, Росія - непогана країна. Тільки войовнича. Але це політика. Люди тут ні при чому.

Вава? Не чув

- Як поживає ваша мама Вава, вона з вами в Києві?
- Так. Вона - моє все. Всіх найкращих епітетів не вистачить, щоб описати її. Чудова жінка, яка народила 11 дітей.

- Ви який за рахунком?
- Восьмий!

- Чи зможете з ходу назвати імена всіх братів і сестер?
- Легко. Тетяна, Феліпе, Фабіана, близнюки Леандро і Марсіо, Дієго, Жаклін, Ясмін, Камілла і Умберто.

- Де зберігайте величезний плакат, подарований фанатами «Металіста»: «Спасибі Вава за Тайсона сина»?
- Вдома, в Бразилії.

- Вава - це ім'я матері або прізвисько?
- Прізвище. Як з дитинства її прозвали, так вона по життю і Вава.

- Знаєте футболіста такого?
- А хіба є такий?

- Так! Дворазовий чемпіон світу, грав пліч-о-пліч з Пеле.
- Уперше чую це ім'я.

- Це правда, що ви обов'язково перед кожною грою говорите з мамою по телефону?
- Це вже як ритуал, напевно. З часів «Інтернасьоналя» так пішло.

- А ще ви завжди в навушниках перед грою. Теж ритуал?
- Щось на зразок того.

- Слухаєте музику, яка розслабляє або заводить?
- Пагоді або самба. Коротше, запальну і ритмічну музику.

- Знаю, що у вас дочка в Бразилії. Доросла вже?
- Так, сім років. Марія Едуарда. Але в шлюбі я не перебував. У мене нова кохана Габріела. Уже два роки разом. Вона живе в Києві зі мною. Прекрасна, чарівна дівчина.

- Які фільми з Уеслі Снайпсом і ван Даммом (улюблені актори дитинства) вам подобалися?
- Зараз я без розуму від Дензела Вашингтона. «Великий зрівнювач» - ураганний фільм!

- Правда, що в дитинстві ви уявляли себе Рембо?
- Ха-ха-ха. Ні, це помилка.

- У вас було вкрай важке дитинство?
- Так. Іноді в пошуках їжі мама відправляла нас з братами в церкву, де нам давали супи, каші.

- Ніхто з братів у футбол не грає?
- В профі пробився тільки я.

- Назвала вас мама на честь Майка Тайсона. Вава хотіла, щоб ви були сильні, як Тайсон?
- Ні, маму просто захоплював Майк Тайсон.

- Але ви росли повною протилежністю Майку?
- У мене була анемія. Я ріс кволеньким. Давався взнаки, мабуть, брак їжі.

- Читав, що у вас немає водійських прав, а значить, і автомобіля теж?
- У Києві він мені не потрібен. А в Бразилії машину купив. Зрозуміло, і права отримав.

- Ви мили машини на парковці і заробляли 7-8 реалів в день. П'ять реалів віддавали матері, собі залишали два реали. Щоб грати на Fliperama. Це, мабуть, якийсь музичний інструмент?
- Ні ні. Відеогра така.

- Коли почали працювати?
- Років з десяти.

- Десь ще підробляли?
- Ой, де я тільки не працював. Де з'являлася можливість заробити копійку, там і працював. Це і мийка, і будівництво, і фарбування будинків.

- Ваша мама про Україну відгукується так: «Український народ дуже серйозний, посміхається мало. Зате працює дуже старанно». Що б ви доповнили?
- Це дійсно так. Середній українець рідко посміхається. Бразилія ж асоціюється зі сміхом і веселощами. Тому мені було незвично бачити неусмішливі, серйозні обличчя, коли я приїхав до Харкова. Зараз вже звик. Тепер, зважаючи війну, життя в Україні подвійно ускладнилося. Зрозуміло, що не до сміху.

- «Людина, яка прожила три роки в Україні, може вижити навіть в Індії чи Африці». Це вже ваші слова. Невже все так погано?
- Це все через військових дії. В цілому Україна чудова країна.

- Якби не було футболу, Давид Луїс став би професором математики. Ким Тайсон?
- Можливо, допомагав би людям з вулиці. Взагалі, я дуже щасливий, що зумів вибитися зі злиднів у футбол. Це відкрило великі можливості, а головне, забезпечило безбідну старість мамі і моїй родині.

Тижневик «Футбол»
02.04.2015